Яким буде новий застій після пандемії

Яким буде новий застій після пандемії більш поширена думка про

Сформований в країні соціально-економічний порядок черговий раз перевіряється на міцність — тепер введенням карантинних заходів, обсяг і структура яких визначається динамікою розвитку епідемії коронавируса.

Ситуація розвивається дуже стрімко, інформація постійно оновлюється і все ж залишається неповною. Економічна статистика, особливо в частині публічно доступних індикаторів рівня життя населення, має обмежені можливості для актуального вимірювання настільки динамічною дійсності, тому змістовне обговорення поточної ситуації стане можливо в майбутньому, коли з’являться надійні дані.

Зараз важливо визначити, з яким багажем і якими настроями виявилося російське суспільство перед обличчям несподівано розгорнулися проблем. Це допоможе краще сформулювати список заходів підтримки і допомоги, який продовжує поповнюватися, полегшить оцінку їх ефективності в майбутньому.

Сьогодні ще переважає думка, що нинішні криза, в тому числі — в економіці, виник несподівано. Дійсно, попередження про небезпеку, що насувається, здавалося б, не були почуті суспільством. Так сталося не тільки в Росії.

Як уже тепер очевидно, епідеміологічний фактор розростання економічної кризи для нашої країни виявився підсилений обвальним падінням цін на нафту, тобто скороченням основного джерела доходів країни. Однак про виникнення епідемії коронавируса в Китаї стало відомо в перші ж дні 2020 року, і майже відразу експерти заговорили про економічні загрози в результаті її розростання. Ситуація на нафтовому ринку ще восени минулого року викликала побоювання, а на початку березня нинішнього року стало відомо про зрив переговорів щодо скорочення виробництва нафти, що, на тлі скорочується світового попиту, привело до двократного падіння цін на нафту.

Проте, на початку нинішнього року в повній мірі зберігалися склалися в попередні роки соціально економічні тренди в грошових доходах і витратах населення, інфляції на споживчому ринку та інфляційних очікування населення, платоспроможний попит, кредитному і ощадному поведінці, суспільних настроях і сподіваннях на майбутнє.

Те ж саме можна сказати і про громадську думку — опитувальні дані підтверджували слабопозітівний фон, який, однак, як і в попередні роки, грунтувався на механізмі негативної адаптації, тобто не був передвісником і джерелом позитивних змін.

Традиційні індикатори не віщували швидких драматичних змін, але ситуація була нестійкою.

Дослідження показують, що більша частина населення країни вже давно живе з відчуттям безперервного економічної кризи. Актуальні його прояви з точки зору середньої російської родини — це висока інфляція, низькі заробітки і пенсії, неможливість зібрати гроші для тих сімейних потреб, що виходять за рамки повсякденних потреб, побоювання не отримати медичну допомогу в разі необхідності, в цілому — невпевненість в завтрашньому дні . Як показує Моніторинг соціально-економічного становища і соціального самопочуття населення за 2019 рік, економічна динаміка останніх років (після 2014 року) сприяла закріпленню цих кризових оцінок практично по всіх перерахованих параметрах:

Грошові доходи більшості населення майже повністю вичерпуються двома джерелами — заробітною платою і пенсіями. Після провалу 2014-2015 років зростання реальної заробітної плати тривало недовго і поступово згасав. Збільшення пенсій в реальному вираженні також було скромним — відсутність індексації пенсій працюючим пенсіонерам стримувало позитивний внесок зростання реальних пенсій у непрацюючих. Частка доходів від підприємницької діяльності та від власності повільно знижувалася протягом усіх цих років. В результаті зараз реальні грошові доходи населення залишаються нижче рівня п’ятирічної давності, а в їх складі ще більш підвищується роль доходів по найму і соціальних виплат.

На тлі несприятливої ​​динаміки середніх показників залишалася незмінною і їх диференціація. Сформований високий рівень прибуткового нерівності означає, що зараз половина населення країни живе приблизно на 26 000 гривень на місяць на людину і менше. Це перевищує прожитковий мінімум в два з половиною рази. Але таких доходів досить для поточних витрат, але не більше. Приблизно у двох третин населення немає грошових заощаджень.

Які доходи — такі і витрати. В їх структурі домінує поточне споживання — чотири п’ятих припадає на оплату товарів (частка продовольства велика) і послуг (в основному найнеобхідніших, від яких не можна відмовитися — оплата житла і транспорту), ще приблизно шоста частина — на обов’язкові платежі та лише лічені відсотки — на заощадження.

Зниження інфляції на споживчому ринку стало основним позитивним чинником змін в рівні життя російського населення. До кінця 2019 року темпи зростання споживчих цін виявилися меншими цільового рівня, інерція низької інфляції збереглася до березня нинішнього року. Але такі результати досягнуті за рахунок слабкого платоспроможного попиту. З урахуванням поточного стану самоізоляції — це велика проблема. Карантинні обмеження споживчого попиту накладаються на і без того худий гаманець середньостатистичного покупця.

Яким буде новий застій після пандемії що зараз

Покупки в кредит досить широко поширені серед населення, але ще більш поширена думка про те, що по можливості краще не робити такі покупки. Динаміка споживчого кредитування тісно пов’язана з суб’єктивними оцінками змін в рівні життя — зростання впевненості в перспективах власного добробуту сприяє підвищенню кредитної активності. І навпаки — в умовах зниження або стагнації доходів, населення схильне по можливості скорочувати кредитну заборгованість. У 2019 року зростання споживчого кредитування сповільнилося, при цьому кредитна дисципліна продовжувала поліпшуватися. Зниження доходів в умовах карантину не тільки вдарить по тих, хто вже виплачує кредити, але і відлякає нових позичальників.

Удар по соціальному контракту

Об’єктивні зміни в грошових доходах і витратах російського населення напередодні нинішньої кризи були невтішні, але не швидкі, «близьконульових». І це гальмування визначило загальний фон сприйняття поточної ситуації. Оцінюючи стан справ як «економічна криза», люди, тим не менш, перестали розглядати цей стан як тимчасове, минуще, що має кінець в доступному для огляду майбутньому. Економічні труднощі стали повсякденністю, рамками сприйняття і вихідною точкою прийняття рішень і формування планів на майбутнє.

Така позиція дозволяла людям до останнього моменту досить спокійно сприймати надходять новини. Багаторічний досвід скорочення реальних грошових доходів призвів до зниження запитів і очікувань. Люди багато в чому встигли підлаштуватися під «нову реальність», і це сприяло деякому пожвавленню споживчих настроїв в 2019 році і на початку 2020 року. Суб’єктивне сприйняття складних обставин життя формувалося за правилами понижувальної адаптації: «відсутність поганих новин вже саме по собі — гарна новина». В рамках такої стратегії поліпшення настроїв підживлюється не так визнанням позитивних результатів змін у повсякденному житті, скільки надіями на зміни в зовнішніх обставинах. Ще в лютому, незважаючи на зростаючу загрозу епідемії, що почалося ослаблення вітчизняної валюти, суспільні настрої продовжували поліпшуватися, а інфляційні очікування — знижуватися.

До початку кризи населення підійшло, встигнувши вжитися в нові норми споживчої поведінки, заснованого на стагнації грошових доходів і режимі суворої економії, переважання в сімейних бюджетах поточних витрат, знижується нормі заощаджень, що зменшилася частці витрат на ринкові види послуг. Сталося це ціною багаторічного скорочення платоспроможного попиту. Але саме на цій больової точки найсильніше позначаться економічні наслідки карантинних заходів.

В основі крихкого балансу соціальних настроїв всі ці роки лежало підтримання зайнятості. Рівень безробіття залишався низьким, це вселяло в людей впевненість у збереженні заробітків. Загроза втрати роботи, що стала реальною для працівників цілих галузей в умовах карантину — це не тільки фактор скорочення платоспроможного попиту, а й удар по сформованому соціальному контракту, в якому масове безробіття не передбачалася, а відповідні суспільні інститути не стикалися з проблемами організації та допомоги мільйонам залишилися без заробітків людей. Ситуація ускладнюється тим, що втрата роботи загрожує в першу чергу численним працівникам маленьких бізнесів, самозайнятою, у яких менше ресурсів для висловлювання своїх інтересів і проблем, чим у зайнятих в великих і середніх організаціях. Реалізація вже вжитих заходів підтримки безробітних — це новий виклик для служб зайнятості по всій країні. У населення теж мало позитивних прикладів звернення до них за допомогою — втративши роботу, люди в останню чергу зверталися за допомогою в службу зайнятості.

У російського населення багатий досвід вживання в кризові економічні умови, але нинішні труднощі все ж мають нові риси. Режим карантину — це ситуація примусової колективної відповідальності за масштаби і тривалість настігшіх країну лих, включаючи і економічні втрати. Досі російські громадяни дуже рідко відчували себе в силах вплинути на стан справ в суспільстві, з готовністю перекладаючи цю місію наверх, а держава посилювало свої авторитарні позиції. Наскільки ефективним стане нинішній діалог держави і суспільства — покаже новий кризовий досвід.

About the author

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *